Прекрасне

«Бери кота й пішли в похід». Як тернополянка мандрує з котом

Ореста Дешева з Тернополя дуже любить мандрувати. І не так, аби «все включено», а з рюкзаком за плечима. І в тому рюкзакові є дещо, що не вкладається у стандартний набір для подорожей. Це кіт. Кіт Кефір цього року побував у горах і мандрував Україною. У нього є свій Тік-ток, де він розповідає про мандри та життя, та Інстаграм, де можна милуватися його пухністістю.

Тому із пані Орестою поговорили про мандрівки із улюбленцем, але не стільки (хоча й про них) технічні сторони, скільки про те, в чому кайф подорожей із котом, та й загалом про кайф подорожей, і про те, чому варто відкривати незнані маршрути й точки на мапі.

— Доброго дня, пані Оресто. Здається, ваш Кефір цього літа мандрував більше за мене. Де ви разом побували?

— Доброго дня, пані Анно! Відкрию наш малесенький секретик, чому так склалося цього літа, та й взагалі, що мандрів у Кефіра багато.

Ви однозначне чули теорію про те, що як Новий рік зустрінеш — так його і проведеш. Поки все працює. Кефко 2021-ий зустрів у Карпатах, а першого січня уже зійшов на Говерлу. До речі, це його другий Новий рік поспіль у горах. Ось так і понеслося. Тепер каньйони, озера і моря. Є у його списку навіть острів.

А літо у нас було дійсно насичене подорожами. Окрім гір, яким, як ви зрозуміли, надаємо перевагу, ми з Кефіром побували у дендропарку «Софіївка», у Гранд-Каньйоні, тобто на Станіславських кручах, Олешківських пісках, Арабатській стрілці. До речі, там ми відвідали найкрасивіше рожеве озеро Арабатки.

Та мало того, Кефкентій (так я його називаю інколи через серйозний погляд) позасмагав цього літа на пляжах двох морів — Чорного та Азовського. Хоча, ні. Правильніше сказати що на чотирьох. Ми ще відвідали Мертве та Гниле моря. Тобто Лемурійське рожеве озеро, яке називають ще Мертвим морем (до речі, ходять чутки, що концентрація солі у нашому Мертвому Морі більша, ніж у ізраїльському). А також озеро Сиваш, тобто Гниле море (назву Гниле море озеро отримало від неприємного запаху сірководню, що виділяється внаслідок гниття органічних решток на дні).

Але, напевно, з літніх морських походеньок Кефку найбільше сподобався острів Джарилгач. Ось там він мав волю гуляти по глибокому пухкому білому пісочку. А ще спостерігати за великими чайками та кольоровими медузами.

— Можливо, у нього вже є улюблені місця, приміром, гори чи море?

— Якщо море розділяє з нами наші спогади, то гори — змінюють думки. Однозначно гори!

— У подорожі ви берете для Кефіра спеціальний рюкзак, лоток, дві миски, корм. Чого він ще потребує?

— Це все. Йому достатньо. Найголовніше — лоточок не забути.

Котик не є вибагливим: він добре спить у наметі й швидко знаходить «спільну мову» з іншими учасниками мандрів, якщо ми мандруємо компанією друзів. Його всі знають і люблять. Часто друзі говорять: «Бери кота й пішли в похід».

— Які особливості мандрівок із котом?

— Звичайно, якщо мандрую з котиком, то несу більшу відповідальність. Тому що відповідаю не тільки за свою безпеку, а й за безпеку котика, особливо коли мандруємо у гори, бо гори байдужості не пробачають.

— Як ви зрозуміли, що Кефіру до вподоби мандрувати?

— Кефір просто ненавидить бути сам удома. Спробувала взяти з собою — і йому сподобалося. Ось так ми почали разом мандрувати.

Котик обожнює їздити автобусами чи авто. Ось коли їдемо автомобілем, Кеф старається залізти на панель машини, щоб бути попереду всіх і все бачити. Любить контроль. Потяги теж обожнює, особливо спостерігати за нічними ліхтарями з вікна поїзда — не встигає головою крутити.

Тож зрозуміла, якщо з ним у транспорті зручно їхати, то у лісі чи у горах він як у своїй тарілці. Кефір британець, а його предки були лісовими котами.

— Як на планування мандрівок впливає те, що ви подорожуєте з Кефіром?

— Поки що за кордон не брала його, проте це поки що. З ним трохи мороки більше. На  решту ж мандрів ніяк не впливає. Куди я хочу, туди і він за (сміється — А. З.).

— Які бонуси мандрівки з улюбленцем?

— Тепер, коли мандруємо Карпатами, то багато хто вже нас знає, знає, що ми з Файного міста! Прославляємо наше місто (усміхається — А.З.). Ось, наприклад, взимку піднімаємося на вершинку Пікуя. Кілька друзів попереду, доходять до вершини. На вершині люди. Друзі вигукують: «Доброго дня! Ми з Файного А ви звідки?» І тут у відповідь: «Якщо ви з Файного, то з вами має бути котик?» у відповідь всі дружно закричали:  «Є».

Ось якось, так. Весело, одним словом.

А ще багато хто з Кефком у подорожах фотографується. Ну і майже завжди люди, коли бачать котика, котрий подорожує, то посміхаються. Отже, ми несемо позитив людям. І це вже великий плюсик…

Кефір навіть активно веде свої соціальні мережі. Його сторіночки є у Інстаграмі — https://instagram.com/cat_kef й ТікТоці — @cat_kef https://vm.tiktok.com/ZMRAEKsaN/ . Там він ділиться своїми котячими думками і шокуючими фактами своїх подорожей. Так, так — він кіт, який подорожує більше, ніж ти.

— А чого варто стерегтися, коли у подорожі з тобою улюбленець?

— Важливо, щоб котик завжди був у колі зору, все ж таки тваринка.

— Ви мандруєте тільки влітку чи щось уже запланували на осінь та зиму?

— Нас знову чекають Карпати — спочатку кольорові, а потім білі. А ще плануємо сплавитися по Дністрі восени з Кефком.

 — До речі, а який сезон найбільше йому підходить?

— Ми з Кефком цілорічно мандруємо, через те виділити окремо сезон не можу. Звичайно, є свої особливості — взимку Кефірко одягає светрики, щоб холодно не було, а влітку улюблена його гра ховатися під великі листочки в тінь.

— У нього вже з’явилися ритуали мандрівок?

— Так, звісно. Кефір каже, що ходить у гори зарядити свою котячу машину імунітетом, щоб вистачало сил дуріти.

— Що б ви порадили тим, хто не знає, подорожувати з домашнім улюбленцем чи ні?

— Поки не спробуєте — доти не зрозумієте. Візьміть свого улюбленця хоча б на маленьку прогулянку — і знатимете, що робити далі.

— З вашого фейсбуку розуміла, що подорожувати ви любите. Розкажіть, який саме відпочинок вам до душі?

— Так, дійсно, я дуже люблю подорожувати! Світ такий прекрасний. У ньому так багато красивого, цікавого та смачного. Я обожнюю подорожувати з великим рюкзаком, де «все включено» — саме такий відпочинок мені до душі. Я терпіти не можу сидіти на місці.

— А що у мандрах такого, що не відчуєш на березі тернопільського ставу, приміром?

— Я більше люблю малолюдні місця. Обожнюю підійматися на вершини. Часом, коли довго без мандрівки, закриваю очі та думками відлітаю в Карпати. Пригадую, як підіймалася на вершину. Трава пахла медовим еліксиром. Хмари пропливали повз мене, торкалися рук, обличчя. Йду далі. Ось вона. Вершина. А навколо магія — ліс потопає в тумані. Закохуюся…

Ну хіба на березі тернопільського ставу це відчуєш. Але, безперечно, наше озеро окраса міста.

— Що потрібно враховувати, плануючи мандрівку?

— До кожної мандрівки потрібно ставитися дуже відповідально. І не залежить, чи це одноденка у гори, чи подорож до іншої країни.

— Розкажіть про подорож, котра найбільше запам’яталася.

— Для мене кожна подорож особлива. Я стараюся все спланувати, багато моніторю інформації про місце чи країну, котрі хочу відвідати. Тому виділити одну мандрівку, звісно, не можу.

Наприклад, Норвегія запам’яталася фіордами та величезними поромами, Хорватія — привітними людьми і чудовим автостопом, Франція — величезними лавандовими полями, ну і, звісно, французьким шармом, а Канари, острів Тенерифе, — чотирма кліматичними зонами. Уявіть, острів, величиною приблизно, як наша область, із чотирма кліматичними зонами. Це «вау», яке мені більше ніде не траплялося.

А всі їдуть у Туреччину на «все включено». І ви думаєте, так можна побачити справжню Туреччину? Там, у курортних містечках, де турок вам за ваші гроші буде кричати «Слава Україні», чи «Наташа». Та ні. Прогуляйтеся Літійською чи Карійською стежками. Ось там відчуєте дух справжньої Туреччини, ось там, у якомусь маленькому селі, коли вам зварять каву на піску і щиро посміхнуться не за «ваші гроші». Ось, справжня Туреччина!

Такі враження, моменти, такі випадки у подорожах і запам’ятовуються і виділити котрусь одну особливою не можливо.

— І наостанок, чого ви навчилися, мандруючи?

— Кажуть що, людина, яка подорожує (мова не про тури all inclusive!), мов камінь, пронесений водою сотні кілометрів. Усі її гострі кути згладжуються і вона приймає м’які округлені форми. З цим важко не погодитися, адже кожна країна, кожне важливе знайомство залишає на людині свій відбиток.

Ми стаємо більш терплячими. Поважаємо людей, бо кожен індивідуальний і в кожного свій шлях. Важливо це зрозуміти і прийняти. Ми стаємо більш відкритими для цього світу і своєю чергою світ ще більше відкривається для нас. Ми вчимося дякувати життю за все що у нас є, адже бачимо, що у більшості немає і цього. Емоції для нас стають більш важливими, ніж будь-які матеріальні цінності. Ми знаємо ціну часу або взагалі забуваємо про нього, насолоджуючись моментами.

Навіть найменша подорож дає великі можливості — відкрити в собі цілий світ і пізнати його. У подорожі ясно бачу, що я — частинка великого світу, і де б я не була, бачу, що на цій планеті дуже різні люди, але водночас всі ми, земляни, маємо однакові потреби й бажання — бути щасливим. Тож подорожуймо і будьмо щасливими людьми!

Анна Золотнюк.

Фото надала Ореста Дешева

Вам також має сподобатись...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *